Рецензии на фильмы и сериалы

Всім відомо, що демократичні устрої не менше корумповані, ніж будь-які інші, хіба що вони більше обережні та приховані.Брудна білизна політиків часто спливає за рахунок приватних детективів та папараці. Певно, про це подумали і Аллен Хьюзта Браян Такер, вирішивши створити на такій основі сюжетсвоєї картини.
Фільм "Місто пороку" можна назвати кримінальним детективом чи політичним трилером. Песимістичний сюжет, спойлери та незліченна кількість слів на букву "F" наближають картину до нуару 60-70х років. Іноді, такі фільми називають нео-нуаром. Стрічка приваблює своїми загадками, сукупністю неочікуваних поворотів та хитросплетінь. Звичайно, декому все здасться нудним, бо динаміка часто змінюється разом з наступним доказом або поворотом сценарію. Насправді, напруга присутня до кінця фільму, хоча про дещо можна здогадатися раніше запланованого авторами часу.
У показаному місті процвітає несправедливість, колишній поліцейський Біллі Тагарт шукає спокути та помсти, після того як двічі перетнув лінію закону, та потрапив під крило найвпливовішої фігури мера Ніколаса Хостетлера. Одного дня Біллі отримує легке завдання, але виявляється, що не все є так просто, і понеслося Мабуть, одною з головнихідей сценарію є переконання, що навіть хороші хлопці мають свої темні боки.
Акторська гра є першокласною - Марк Уолберг та Рассел Кроу зробили свою роботу на відмінно. Приємно знову побачити Уолберга у серйозній ролі.Кетрін Зета-Джонсвиправдалася за попередні некращі образи, Алона Талдодала своєю епізодичністю певного шарму для картини, другорядний персонажДжефрі Райта комісар поліції - також на рівні.
Отже, фільм "Місто пороку" потребує уваги та сконцентрованості під час перегляду, екшену у ньому не багато, але стрічка захоплює своїми неочікуваними поворотами сюжету.

Фільм "Реальні хлопці" був дебютом посереднього актора Фішера Стівенса, як режисера. За сценарій взявся такий же, на той час, новачок - Ноа Хейдлом. Разом, у своєму проекті, вони застосували величезну кількість кліше кримінального кіно та, несподівано, залучили зіркову стару гвардію. За допомогоюметрів, картина змогла трансформуватися з незамислуватого криміналу у трагікомедію. Звичайно, що фільм повністі завдячує увазі зірковому складу, а саме - Аль Пачіно, Крістоферу Уокену, Алану Аркіну та Марку Марголісу, адже в них кінонагород більше ніж в найвисокооплачуванішого голлівудського топу.
Сутність картини можна окреслити, як експрес-огляд гангстерського кіно минулого століття, таку собі невелику пародію акторської бутності на саму себе, використовуючу дещо критичний скептицизм.Разом з тим, кіно, мабуть, віддає шану давнім, славним рокам.
Зрозуміло, що без розчарувань не обійшлося - наприклад - часті перепади сюжету від серйозної лінії до повного безглуздя. Можливо, у таких прийомах була задумка сценариста, хто знає... Будь що, робота старої команди, їх стиль неймовірним чином згладжує незвязні епізоди.
Загалом, фільм "Реальні хлопці", цілком, має право не тільки на увагу, а й на присутність деяких серйозних істин справжньої дружби, сімейних відносин, плинності життя тощо.

Отже, маємо зловісну королеву Равенну, її пророче дзеркало, непорочну та чисту Білосніжку, мисливця за головами, магію, підступність, таке інше. Як стає зрозумілим, сюжет фільму "Білосніжка та мисливець" трохи відходить від класичної версії, і це додає бажаної похмурості. Дечим кінострічка дивує. Але не зовсім так, як очікувалося. Не можна не відзначити створену у фільмі картинку - деталі казкового світу передані чітко зі здоровим застосуванням фантазії, додатки до образів, котрі вимагали допомоги з боку комп'ютерної графіки зроблені добре і ,насправді, посилюють враження. Безперечно, можна виділити переконливу груШарліз Терон - зіграла дуже переконливо, переданий нею образ емоційної королеви, мабуть, затьмарював всіх інших акторів. Але, водночас з позитивними складовими, уфільмі відчувається деяка нескладність. Різка зміна подій та кадрів трохи плутає глядача та не додає зрозумілості подіям. Можливо, цей факт пов'язаний з недостатнім досвідом режисера Руперта Сандерса.
Отже, всю казкову атмосферу глядач має змогу відчути, скоріше, за допомогою добротного візуалу, а не з самого сюжету та, як там що, стрічку "Білосніжка та мисливець", все одно,варто подивитися.

Провідні анімаційні студії вибухнули черговою яскравою казкою з незовсім типовим сюжетом. Історія "Brave" розповідає про життя молодої принцеси Меріди - рудий промінь з запальним характером, що засяяв серед прекрасних гір Шотландії. Вона абсолютно не згодна миритися зі своїм майбутнім статусом, пов'язаним з престолом, та поводиться всупереч королівським традиціям.
Аніматори чудово попрацювали над графікою, персонажами та зображенням. Картинка вийшла чарівною, так, саме такою, деталізація зовнішніх виглядів та казкових локацій Шотландії на рівні.
Як і у кожній казці, у мультфільмі задіяна містика та магія, добре розкриті герої, таємний дух лісу, щось неймовірне та страшне. Звичайно, завжди можна причепитися до якихось деталейсценарію та, навіть у такому випадку, це не затьмарить враження, котре залишає фільм.
Картина "Відважна" "зайде" людям будь-якого віку ще й тому, що крім вищезгаданого має потужний набір азів моральних цінностей.

Чи складно перегравати вже культові ролі та експериментувати над фільмами, які вже встигли полюбитися мільйонам.? Тим більше для новачка у цій справі - режисера Марка Вебба.? Одне припущення точно вірне - необхідно дуже старалися, так як потрібно перестрибнути вже запущену епопею людини-павука, тим паче, що з проекту пішли основні виконавці через різного роду розбіжності. Але було прийнято рішення створити нову історію про супергероя. Сюжет не сильно змінився, змінилися його втілювачі. ПередісторіяПітера Паркера колишня - сирота, якого виховали дядько і тітка. Він цікавиться наукою та добре вчиться, також у лабораторії його кусає радіоактивний павук, що, з тих пір, перевертає його життя... Хіба що автори торхи змінили підхід до трюків з павутиною - вони стали не наслідком мутації, а розробкою головного героя. Щодо основного виконавця -вибір пав на Ендрю Гарфілда. Чи впорався він - кожен глядач вирішить сам.
По загальним враженням, фільм "Нова людина-павук" відрізняється від перших трьох, в основному тому, що вони були першими, і, звичайно буде відрізнятися від наступних, в основному, завдяки іншим персонажам, графіці та режисерським баченням.

Звичайно ж, не можна не згадати про фільм Верховена 34-річної давнини. Скоріш за все, автори ремейку не дуже хотіли, щоб їх твіріння порівнювали з проектом 1990-го року, може, навіть, навпаки. Створюється враження, що тут більше конкуренція часів і спецефектів. Світ майбутнього. У ньому все зовсім інакше влаштовано, а головне - у світі існує величезна колонія, мешканців котрої сильно гнітять. Один з них - Даг Куейд - простий робітник, який має звичайне життя, котре його цілком влаштовує. Єдине, що його іноді бентежить - це дивні кошмари...
Свого часу, творці фільму стверджували, що це зовсім не ремейк, можливо модернізована версія, а краще - новий погляд на сюжет. Але, напевно, що всі, хто бачив фільм 1990 року, буде з неминучістю порівнювати їх. Требасказати, що робота 2012 року, доволі, якісний фантастичний бойовик. Тут вся класика жанру: неймовірні трюки, прудкі красуні з мейкапом, батальні сцени і, звичайно ж, ідея допомоги людям.
"Згадати все" - екранізація роману Філіпа К. Діка "Заради вас ми можемо згадати все" про клерка-невдаху Куейда, який мріє потрапити на Марс на фоні боротьби з собою. У першому фільмі ця боротьба головного героя відчувалася більш сильніше. Але з іншого боку, складно сказати, наскільки це важливо для кіно такого жанру. Коли на початку фільму починаєш розуміти можливе продовження сюжету, з'являється інтрига, але у процесі перегляду напруга трохи спадає, і весь сенс передається величезній кількості бійок та фантастичних сцен. Можливо, це пов'язано з другим підходом до сценарію: недарма автори фільму 1990 року 10 років працювали над сценарієм, а Кроненберг написав 12 його варіантів - це принесло свої плоди.
Під час перегляду оновленої картини раджу просто насолоджуватися фантастичним видовищем у класичному стилі, особливо не шукаючи глибинного сенсу.

З кожним роком виходять в прокат багато фільмів одного і того ж жанру - романтична комедія. І власне кажучи, більшість з них настільки низькопробні, що даний жанр вже жахливо опошлити. Як правило, вони однакові від початку і до кінця. Від акторів з посередньою грою і симпатичними мордочками до хеппі енду з прекрасним майбутнім і вульгарними жартами. Ці фільми орієнтовані на ту частину населення, про яку не хочеться знати.
Звичайно, побачивши жанр стрічки "Селеста та Джессі назавжди", відразу з'являється упередження, але цього разу його варто подолати. Сюжет розповідає про молоду пару, тобто вже колишню, яка протрималася 6 років у шлюбі. По-факту, вони все одно продовжують жити під одним дахом та мають, напрочуд, дружні відносини Здавалося би - остаточний розрив, і кожен повинен шукати своє щастя, та де там...
Зняв фільм режисер Лі Толанд Крігер і, треба визнати, досить вдало.Є дуже багато кіно про кохання, але мало про розставання.
Вийшла кумедна історія про те, як потрібно пережити свої почуття. У центрі уваги героїня, впевнена кар'єристка, котра усвідомлює свою залежність від тієї людини, яку сама й кинула. Самий складний момент для неї - це не стільки думка про втрачене спільне щастя, скільки складність бути знову з кимось. Адже, помиляючись раз, завжди боїшся зробивши ту саму помилку у відносинах ще, при цьому розуміючи, що знову самотній, та що треба знову шукати когось. Але завжди повинен бути "інкубаційний" період. Фільм саме про це. Про те, скільки дурниць людина переживає, намагаючись залікувати рану залишену розчаруванням. Комусь здасться, що фільм закінчується не так, як очикувалося, адже у таких кінострічках повинен бути щасливий фінал, тим більше, з огляду на оптимістичну назву - "Селест і Джессі назавжди". Але фільм починається саме з того моменту, коли головна героїня розуміє, що у неї розбите серце і закінчується, коли вона вже може рухатися далі. Це стрічка не про любов, а скоріше про її наслідки. При пергляді радує те, що відсутня жахлива вульгарність, присутній дорослий гумор, немає дурних персонажів і все у міру мило та приємно.

Визнаний ветеран трилера Джон МакТірнен створив дійсно напружений військово-психологічний детектив з яскравим кастом та продуманим сюжетом. У "Базі Клейтон" все з самого початку виглядає загадково. Рейнжери-піхотинці під керівництвом сержанта Уеста, під час військового навчання, взяли і перемогли один одного. Для з'ясування обставин інциденту запрошують дуже хитрого та мутного "агента у минулому", котрий має працювати над ним у тандемі з амбітною, та від того не менше привабливою, капітанкою. І ось звідси, власне, починаються основні події, у яких ще спробуй розібратися - що до чого та хто кого. Версія одного перебігу подій покличе за собою іншу, що, врешті решт, змінюватиме представлення зовсім у іншому світлі. Позитивно те, що моменти продумані і дивитися кіно цікаво. Стрічку не можна назвати дуже динамічною, але розкрутка сюжету, з поверненням до одного і того ж епізоду під різними кутами, роблять її достанньо напруженою. Пара, що втілила головних героїв, Траволта-Нільсен виглядала чудово. Можна відзначити Рібізі та, безумовно, Л. Джексона.
"База Клейтон" сподобається шанувальникам інтелектуально зважених трилерів з голлівудськими фіналами. Шкода, що, свого часу, фільм не був оцінений у прокаті.

Цикл книг Джек Річер від Лі Чайлда відомий по всьому світу, за одною з них під назвою Один Постріл, і знято фільм. Та у паперовому варіанті головний герой не зовсім схожий на Тома Круза, але відповідає герою стрічки - військовому детективу, котрий колесить по штатах, без жодних документів, людина-ніхто, людина невидимка. Він скептичний, уважний, харизматичний, дещо вразливий, сильний морально та фізично. Ось ці основні риси Круз втілив просто вражаюче, трохи відійшовши від своїх типових образів. Як не дивно, фільм залишає враження, з великим вкладом в це саме центральної постаті актора.
Картина є дебютом у якості режисера Крістофера МакКуоррі, хоча він є не останньою людиною на голлівудських пагорбах, адже відомий як видатним сценарист достатньої кількості зіркових проектів. Та й з Крузом він попрацював вдосталь.
Можна запевнити, що дебют повністю вдався.
Отже, заплутаний клубок подій, починає розмотуватися, нитка за ниткою; злодія, начебто, знайдено... і от тут сюжет поступово приводить до загадкового Джека Річера та висвітлюєідеалістку-реалістку - адвокатку Хелен. І вже після цього починається екшен. Справжнє обєктивне розслідування. Найбільший ворог підозрюваного стає одночасно його суддею та детективом, розслідуючи цю справу. Постійні відступи до уяви та інтуїції, короткі сюжети про вбитих та вбивцю - цей перевірений голлівудський прийом, що як слід розбавляє сюжет, надаючи йому драматичності і утримує глядача біля екрану.
Негативні ролі також треба вміти грати і Вернеру Херцогу це цілком вдалося. Одною з кращихепізодичних персоналій є, мабуть, провокативна Сенді у виконанні Алексії Фаст.
Бойовик, детектив, драма, екшен, мілітарі та трішки прагматичного, подекуди чорного гумору, який надає фільму особливого шарму - це все про "Джека Річера". Стрічказахоплює сюжетом та якісною реалізацією.

Побачивши назву "Пограбування казино", глядач інтуїтивно очікує кіно про гучну аферу чи детективного екшену, а от назва "Вбий їх по-тихому" відразу наштовхує на, дещо, інший лад. Фільм може мати багато неоднозначних трактувань, але найменше про пограбування казино, там навіть і немає його, як такого.
У картині Ендрю Домініка сюжет плавно трансформується з банального кримінального триллера у психологічну драму, зяскраво вираженою політичною підтемою. Фільм насичений достатньою кількістю філософських розмов не позбавлених сенсу, та роздумів головного героя про сучасне американське суспільство. Маємо змогу дивитися кримінальний триллер по діям на екрані, а бачити драму пронелегке життя та нездійсненну "американську мрію" по суті. Режисер немов би використовує динамічну завязку щоб заманити глядача, пробитися до його серця і донести, набагато більш, глибокі філософські ідеї.
Домінік режисер вже визнано успішний, і "Вбий їх по-тихому" розвиває і удосконалює манеру його зйомок,можна сказати - це кіно одне з тих самих круто-філософських, котрі впевнено тримають за собою певну нішу.
Після пограбування підпільного закладу зявляється професійний вирішувач ситуацій - Джекі Коган, котрий розпочинає основну сюжетну лінію, до речі засновану на бестселері письменника Джорджа В. Хіггінса "Cogan's Trade". Саме він дає можливість глядачеві зануритися у атмосферу тогочасних штатів, відчути переживання труженика кримінального фронту, котрий не підпорядковується закону.
"Killing Them Softly" порадує не тільки Бредом Піттом, хоча він втілює один з самих неординарних образів за роки своєї творчості. Безумовно,необхідно відмітити геніальну груДжеймса Гандольфіні, він уособлює собою всю лінь та невимовну апатію американського громадянина, котрий більше не хоче гнатися за мрією, і просто хоче незрозумілим чином відволіктися від сімейної метушні. Інші задіяні виконавці теж відмінно передали свої образи. Також, заслуговує згадування технічна якість та звучання, вишукана операторська робота, відображення сцен бесід та діалогів.
Декого може зацікавити - чому автор вирішив описати кризу США, а може й усього світу, саме на основі кримінальної системи.? Може тому, що вона одна є незалежною. Може на кримінальну структуру не може вплинути держава, але на думку режисера, все ж може економіка.? Раджу приєднатися до міркувань, після перегляду цього чудового фільму.

"Ключ до всіх дверей " виділяється, майже, не спадаючою напругою, зростаючою тривогою та детективним компонентом. Впродовж тривалості фільму глядач має змогу познайомитися з головною героїнею, з таємницями будинку, з давньою магією тощо. Каролайн влаштовується доглядачем до похилого віку Бена, власника величезного особняку поблизу Луїзіани. Його дружина Фіолет дає дівчині універсальний ключ до всіх дверей у будинку. Незабаром Каролайн стає свідком, досить, дивних і незрозумілих подій і вирішує розгадати таємниці, з якими зіштовхнулася. Отже маємо: таємниче житло, дивних мешканців, цікаву розв'язку з незвичайними поворотами, які насправді лякають. Протягом усієї стрічки можна відчути різноманітні емоції від страху та хвилювання, до полегшення. Фільм має доволі оригінальний сюжет, для того часу, атмосферу містики, якісні акторську гру та музичний супровід. Однозначно захоплююче, і наприкінці все стає на свої місця.

Люблю Алену Званцову за свой, особенный почерк. Актеры у нее всегда интересные и нестандартные.Сюжеты занятные, стилистика опять же, неповторимая. Стала пересматривать этот сериал, то ли кино устарело, то ли я сама изменилась. Очень тягомотно. Этот бы сюжет раза в полтора ускорить. Понравился француз, без лишних соплей и философствований.
Ну а в целом, каждому свое, как говорится. Добрая и злая девочки получили по заслугам. Что характерно, как бы ни старалась злая, у доброй все становилось только лучше. Ну сказка да и только. Финал довольно странный. Видать, драматизма авторам хотелось побольше.Но самый большой минус, как и в большинстве фильмов, это нудная, на двух трех нотах " музыка" . Ну до такой степени примитивная и навязчивая, что просто диву даешься. Зачем...Зачем это.

Комерційний розрахунок від екранізацій коміксів, звичайно, зрозумілий та прозорий наскрізь: прихильників та навіть фанатів у них вистачає. А щоб і інших зацікавити, студії, режисери та продюсери вкладаються та фантазують беззупинно. Фільм "Man-Thing", мабуть можна назвати одним з першопроходців цього конвеєру.Як і покладено у коміксах, сюжет не дуже складний, але не на жарт напружений. У густих американських лісах, десь біля маленького містечка починають зникати люди. Потім їх знаходять, але не у бажаному стані. І ось за справу береться новий шериф, котрий, природно, відразу починає копати глибше й у всьому розбиратися. Відомо, що правильний монтаж - це вже третина фільму, а у жахастику тим паче. Тут з ним, наче, усе гаразд - досить професійно та досить похмуро. Переходи з однієї сцени на іншу зроблені, часом, просто відмінно. Правда, персонажі, за незмінною традицією жанру, іноді, туплять не по-дитячому. І ще, фінал трохи зкомканий, що створює враження про неправильний розподіл бюджету. У цілому - для свого часу гідна лякалка, навіть інтригуюча на початку. Ознайомитися варто.

"Ловець Снів" - на вид складний для декого, але насправді дуже простій. У кращих традиціях усієї могутньої спадщини фантастики про тих, хто прибуває на Землю та починає усілякі незвичні дії. Уряд Сполучених Штатів вживає енергійних заходів, щоб покінчити з неподобством - оголошує район висадження карантинною зоною, нещадно винищує потенційних інфікованих, таке інше... Крім цього глядачеві представляють групу людей з неординарними здібностями, котрі, у тому числі, й будуть основою сюжету. Ближче до кінця фільму мета прибульців стає ясною наскрізь. Все як треба, одним словом.
Тішать очі відмінні зйомки, розумна суміш жахастика та інтенсивного трилера, якісні й доречні спецефекти та загальна концепція.
Ще можна відзначити - зовнішність непроханих з неба, гру, не тільки Фрімана, а й інших, приймаючих участь у проекті, акторів.
Загалом - Кездан створив дуже непогану екранізацію, більшість повинна оцінити.